Ладошки, у меня РАНЧИК РОДИЛСЯ! :-)
...
Уважаемые давние поклонники и посетители Ладошек!
Я запускаю коммьюнити-сайт, новый проект, а вы все, будучи
https://www.facebook.com/run4iq
Бег для интеллектуалов.
Бег для интеллекта.
Бег "за" интеллектом. Он сам не придёт ;-)
Ранчик родился!
Андрей AKA Andrew Nugged
Ладошки служат как архив программ для Palm OS и Poclet PC / Windows Mobile
и разрешённых книг с 15 окрября 2000 года.
...Панорама зеленої гущавини острова. Лiто. Спека. По рiчцi здалеку пiдпливає маленький катер, при наближеннi на боцi його проглядає напис: Незалежна компанiя рiчкового пароплавства «Рив’єра». З катера висаджується група молодикiв, навантажених рюкзаками. З ними – керiвник вiком 50 рокiв (Кирилов). Зiйшовши на берег, зупиняються бiля катера, який, вивантаживши провiант, вiдчалив.
Кирилов (радiсно i водночас тривожно, обводячи руками простiр, голосно вигукує): — Осьде нам, хлопчаки, i доведеться провести тиждень (за хвилину – вже тихiше i серйознiше). Робота має бути напруженою, острiв нiколи не дослiджувався, так що практика буде одночасно вашою першою науковою працею. Через два днi на катерi пiдкидатимуть провiант, але i нам доведеться щось добувати.
Чужов: — А рiдше не можна?
Кирилов (на хвилину задумуючись): — Не зрозумiв.
Чужов (впевнено): — Це ж i їжачковi ясно. По-перше, у лiс треба по можливостi глибше вжитися, частi ж приходи катера цьому заважатимуть. А по-друге, невiдомо, на якому з островiв ми можемо опинитися за кiлька днiв.
Кирилов (впевнено, з натиском): — Можливо, i так, але, вважаю, черговi рейси не зашкодять.
Острiв невеликий, у кiлькох мiсцях вкритий обманливою ряскою болота. Краєвиди острова нагадували пейзажi Коро, знятi у затемненому ракурсi. Пiсля кiлькох розвiдок у гущавину обрали мiсце для тимчасового табору. Нашвидкуруч розклавши багаття, пiсля невдалих спроб установити намети розстелили їх замiсть пiдстилки. Чоловiча частина рушила за хмизом, а плеяда альпiнiсток органiзувала забiг навколо острова.
Кирилов (вiдриваючись вiд рубання хмизу): — Дiвчатка, ви це куди?
Хвостова (на бiгу): — На рекогносцировку мiсцевостi.
Бiля багна на галявинi скупчилися Чужов, Аласов i Баринофф. Чужов напiвлежить серед твердого очерету; Аласов, сидячи навпочiпки, щось iмпульсивно розповiдає; Баринофф, примостившись на стовбурi поваленого дерева, вичищає нiгтi. Вдалечинi, поза стовбурами дерев видно, як пробiгають альпiнiстки. З наближенням камери стає чутно голоси.
Аласов (продовжуючи розмову i проводжаючи очима заповзяту трiйцю): — Ось я, примiром, залюбки був би зараз з ними, нiж тут. Остогидло видавати себе за дурня.
Чужов (з посмiшкою): — Водночас з усiма трьома? Чи почергово?
Аласов (нервуючи): — Це не тема для жартiв, справдi, побережи їх для Громової.
Чужов (пильно вдивляючись в Аласова): — Не зрозумiв. Чи ти мухоморiв об’ївся?
Аласов: — Може, об’ївся, а може, й нi. (По хвилинi, долаючи вагання). Тобi взагалi щось вiдомо про таке поняття, як кохання? Про цей iнший вимiр.
Баринофф (iз глузуванням перебиваючи): — Вже хтось новий?
Аласов (розгублено i винувато): — Здається, це серйозно. Можливо, назавжди.
Чужов: — Чорт забирай, коли ж ти встиг, що навiть я проворонив?
Аласов (iз задоволенням): — Встиг.
Баринофф (хитаючи оголеною головою): — I хто ж твоя обраниця цього разу, якщо не секрет?
Аласов: — Секрет, але я скажу (пiдводиться, набираючи в легенi повiтря). У неї iм’я особливе, iм’я закоханих — Валентина. Валентина Баранець.
Баринофф (з байдужим подивом): — Справдi? I що ж тепер? У неї, кажуть, мiж iнших є Василь, борець iз секцiї тхеквондо. Я його одного разу бачив – такий собi iдеальний партнер на роль повсталого трупа з фiльмiв жахiв, i гриму не потрiбно.
Аласов: — Знаю. В тiм-то i справа. Якби можливо було вживити в неї апарат, щоб вона його тимчасово забула i жила даною хвилиною, от цим вечором, рiчкою, особливою лiсовою самiтнiстю...
Баринофф: — Яку ти запропонував би їй скрасити.
Аласов: — Запропонував би. I, якби вона перейнялася цим почуттям, якби вiдчула тiльки лiс, багаття, мою вiдданiсть поруч... Чого ще треба?
Баринофф (з позiханням): — Цiкаво. (Потягнувшись, зриває з гiлки бiлу щiткоподiбну квiтку i простягає Аласову): — А це не хочеш спробувати? Непоганий дурман.
Аласов: — Вiдчепись.
Баринофф: — Пiдсипай своїй протеже, i домагатись не доведеться. У чаду зiйдеш i ти.
Аласов (насторожившись): — Ти, можливо, теж у неї закоханий?
Баринофф: — З якої примхи? Я дурману не нюхав. До того ж у неї сороковий розмiр взуття.
Аласов (упевнено):Закоханий. Якщо навiть розмiр взуття обрахував — неодмiнно закоханий.
Баринофф (скаженiючи): — Присягаюся, що можу її на сьогоднi закадрити, легко. Аби тiльки довести.